Слова не тримаються купи,

Рима не хоче складатись.

Десь, напепевно,є моє місце,

Але туди краще не потикатись.

Краще залишитись тут,

Замкнути двері на масивний замок

І знову поринути в тугий клубок думок,

Надворі серпень, та це ненадовго,

Ти не повіриш, але зима прийде скоро.

А ти знову чекатимеш літа,

Читаючи Кінга,

І згадаєш, що ти вже не дитина.

Ти знову вчитимеш формули, теореми, косинуси,

Знову плакатимеш над оцінками,

І знову не захочеш дихатию

Ти зараз смієшся досхочу,

Думаєшя тобі голову морочу?

Думаєш це просто слова?

І дорога твоя буде легка?

Але, дівчнко, послухай мене,

Коли прийде січень,

Ти згадаєш усе.

Згадаєш, як зубрила англійську,

Як змарнувала літо, щоб мати кращі оцінки,

Як хотіла у Штати,

Ти хотіла все мати.

Та ти провалилась із тріском,

Ти не хотіла показуватись на очі рідним.

Твої подруги сміялись за спиною,

А ти шепотіла:«Нічого не виходить».

Зараз серпень і слова не тримаються купи,

Але прийде січень

І тебе хтось буде тримати за руки.